Надслучанська Швейцарія

Збираємось в Надслучанській Швейцарії. Останні кілометри дуже розбитої дороги до точки старту втомлюють, тож ми наполягаємо на заїзді напередодні аби відпочити та почати налаштовуватися на повільний вайб Полісся. До того ж розміщення гарно підходить для вечірніх посиденьок компанією однодумців.

З Києва через Великі Межрічичі (гірша дорога, коротша)

320 км, 5 годин

З Києва через Рівне і Березне (краща дорога, довше)

435 км, 6 годин

Після сніданку виїжджаємо на маршрут.

Важко уявити, що колись в цих місцях вирувало життя. Доріг майже немає, більшість ґрунтівок перетворилися на сінгл-трейли, бо по них їздять хіба що місцеві на мопедах на рибалку. Села північніше щезають і перетворюються на поодинокі хутори. Місцеві використовують коней як транспорт і живуть “натуральним” господарством як 100 років тому. Але при цьому Надслучанщина насичена історією і ми знайдемо кілька аргументів, чому “Швейцарією” цей регіон названий не просто для слівця.

Сьогодні катаємо в Надслучанському регіональному ландшафтному парку. Ми побачимо всі топові його місця – руїни Губківського замку, скелю Сокіл, камінь-слідовик, давньоруське городище та мальовничі види на річку Случ. Катання буде неспішним, з зупинками на споглядання та купання – адже це невід’ємна частина терапевтичної дії цього велотуру.

28 км, +270 м набору

День присвячений ідентичному до медитації катанню, з кожним кілометром якого голова вивільняється від зайвих думок, а душа наповнюється спокоєм. Проїдемось пологими берегами Случа, залитими пахучими луками. Тут росте 77 видів рідкісних рослин, частина з яких занесені до Червоної книги. А такої кількості лелек та журавлів ви, мабуть, ще ніколи не бачили.

Проїжджаючи село Іванівка заїдемо на маршрут, розроблений Соснівським лісництвом – таким собі взірцевим лісництвом, що виграло грант Євросоюза на облаштування правильного лісогосподарства.

Місцеві соснові та дубові ліси напрочуд чисті, прямо на доріжках ростуть гриби, а по узбіччях поспівають чорниці. Катаючись тут постійно виникає відчуття що ось-ось та зустрінеш якогось дикого звіра.

38 км, +170 м набору

Продовжуємо досліджувати береги Случа.  Наш шлях лежить в Городницю, що перекладається як “города нема” (“город-ніц”). Насправді за часів Київської Русі тут існувало доволі велике місто, що підтверджується археологічними дослідженнями. В середньовіччі Городниця була відома завдяки Свято-Георгіївському монастирю. Він був зруйнований і відновлений вже у 20 ст., у такому вигляді й дійшовши до цього часу. Заглянемо в монастир, говорять, що головний храм дуже схожий на Володимирський собор в Києві.

Повертаємось вже іншим берегом річки. Заїдемо на родонове джерело, щоб закріпити лікувальний ефект велотуру мінеральною водою.  Вважається, що родонові води вирівнюють пульс, покращують сон, мають знеболюючий ефект на м’язи – те, що треба наприкінці велотуру.

40 км, +290 м