Португальський Шлях Сантьяго: пошук себе

Прилітаємо в Порту.

Цей день присвячуємо спільній прогулянці по місту. Звісно, для Порту одного дня замало, тому якщо ви маєте час та натхнення, ми рекомендуємо приїжджати хоча б на день раніше, ми порадимо чим зайнятися.

В програмі сьогодні: заблукати у вузьких вуличках і раптово знайти кафе з “паштейш де ната”, прогулятися мостом Дона Луіша I та побачити сміливців, що стрибають з мосту в річку Дору, спробувати портвейн в старовинному підвалі, заглянути в Собор та отримати паспорти пілігримів.

Ввечері – спільна вечеря-знайомство.

Порто / ОРО

Наші велосипеди доставлять до нас в готель. Отож відразу після сніданку вирушаємо на Шлях.

Проїдемося вздовж річки Дору – особливої для Португалії, адже саме з виноградників вздовж цієї річки вино може називатися “портвейном”. Дору виведе нас до океану, велодоріжкою вздовж довжелезного пляжу Матозіньош в об’їзд трафіку попадемо за місто. Для нашого велотуру ми обрали не сучасний маршрут узбережжям, а саме середньовічний пілігримський маршрут вглибині країни, тому від океану повертаємо до Барселуша.

Історичний центр Барселуша зберігає чудову середньовічну атмосферу, культуру гончарного мистецтва та є батьківщиною легенди про “Galo de Barcelos” – півника, який є національним символом Португалії та якого можна зустріти в сувенірних крамничках по всіх країні.

52 км, +500м

Піші пілігрими змушені вставати до світанку, щоб встигнути пройти заплановані кілометри. У нас такої потреби немає, адже велосипед має перевагу по швидкості. Тому після звичайного сніданку вирушаємо на маршрут. Обережно обганяємо піших пілігримів ввічливо вітаючись традиційним побажанням гарного  Шляху – “бом каміно” португальською або “буен каміно” іспанською.

Сьогодні, мабуть, найважчий день Шляху, нас чекає кілька перевалів. Асфальтовані дороги міксуються з бруківками, шматки давньоримських кам’яних доріг виводять на такі ж стародавні римські мости – кілометр за кілометром ми все ближче до Сантьяго. Обідаємо в містечку Понте де Ліма, де зберігається міст, який був єдиним безпечним переходом через річку аж до кінця середньовіччя.

Надвечір дістанемось фортеці Валенса. Перші стіни були побудовані в 13 ст. з подальшими реконструкціями в 17 та 18 ст. Ця фортеця вистояла під навалою північних сусідів – Франції та Іспанії. А ми заночуємо прямо в середині фортеці, де серед середньовічних вузеньких вуличок розмістився наш готельчик.

70 км, +980м

На іншому березі річки вже Іспанія, а отже відразу після перетинання мосту час стане на одну годину вперед.

Сьогодні ми будемо все більше зустрічати ритуальні місця. Як от стіна, біля якої залишають свої мушлі ті, хто йде за померлу або хвору людину. Прийнято на мушлях писати імена або поруч залишати фото. Або дерево, під яким складають каміння. Зазвичай ці камінці везуть з дому як символ чогось, чого хочеться позбутися в житті – поганої звички, тривоги, проблеми.

Надвечір дістанемось міста Понтеведра. Місто-порт, де будували кораблі для Христофора Колумба, зберігає неймовірну старовинну атмосферу з його брукованими вуличками, романською архітектурою та храмом Пелегрина, в якому Діва Марія зображена як пілігрім.

Повечеряємо в традиційному пілігримресторані, адже місцева кухня радує мідіями та устрицями, пирогом з молюсками чи сардинами, свіжою рибою.

50 км, +640м

Сьогодні в нас неважкий день. Вип’ємо кави біля водоспаду Barosa. Відмочимо ноги в пілігримських термальних джерелах Caldas de Reyes.

Продовжимо заглиблюватися в Галісію – один з найсамобутніших регіонів Іспанії. 2500 років тут жили кельтські племена й досі місцеве населення зберігає кельтську культуру та традиції, говорить на галісійському діалекті, який має статус державного разом з іспанською. Місцева природа це невисокі гори, прорізані ущелинами, вкриті евкаліптовими лісами, катання через які заміняє курс інгаляції. Галісійська кухня має свої шедеври – пемьентос де падрон (перчики), пульпо де галісія (восьминіг), гребінці, мигдальний торт.

Надвечір дістанемось містечка Падрон, звідки й беруть свою традицію згадані перчики. А ще саме тут за легендою був знайдений човен з мощами Святого Іакова, які потім були перенесені до Сантьяго.

43 км, +360м

Сьогодні зустрічатимемо максимум пілігримів, адже це фінальний день до Сантьяго-де-Компостела. І хоча за кілометражем день недовгий, але вже добре відчувається дикий та гірський характер Галісії. Відразу їдемо на площу Obradoiro перед Собором, тут збираються всі пілігрими. Хтось плаче, хтось кричить від радості, всі фотографуються, хтось зустрічає знайомих зі Шляху як рідних, хтось просто лежить на гладкому камінні площі та дивиться на Собор. Ми це зробили, ми змогли!

Йдемо отримувати “компостели” в офісі пілігримів. Показуємо наші паспорти як доказ, відповідаємо на кілька питань про країну, професію та мотив йти Шлях і ось нам друкують два сертифікати – один латиною за стародавнім зразком, інший з вказанням подоланого кілометражу.

Після заселення в готель відправляємось на пілігримську службу в Собор. Адже це не просто меса, це шоу, під час якого 6 дужих монахів розхитують на канатах найбільше у світі кадило, що зі свистом пролітає над головами пілігримів. Після служби – гала-вечеря.

32 км, 480м

Всі, хто мав на меті подолати основний Шлях, сьогодні відправляються додому. Ті, хто хоче продовжити подорож до океану, після сніданку виїжджаємо на маршрут.

Виснажливий день, що нагороджує неймовірною природою, типовими галісійськими пасторальними пейзажами, милими містечками зі старовинною архітектурою. Саме сьогодні розумієш значення не такого розповсюдженого як “буен каміно” привітання між паломниками. “Ultreia!” (“Давайте вийдемо за межі”) та “Et suseia!” (“І далі в гору!”). Маршрут на Коста-де-Морте насправді поза межами.

Традиція ходити на берег, щоб побачити як океан щодня поглинає сонце, сягає ще язичницьких часів. Уздовж узбережжя було безліч магічних місць, де неолітичні жерці створювали культ поклоніння сонцю, що зберігся в кельтській культурі. Згодом ці місця були перетворені на церкви та каплички. За стародавньою традицією, проведемо сонце на мисі Мушіа.

Сантьяго / SCQ

73 км, +1100м

Продовжуємо Шлях по Коста-де-Морте до мису Фістерре. Це дуже приємний етап, який перетинає гори паралельно узбережжю. Евкаліптові ліси, пасовища з натиканими на них рудими коровами, невеличкий туман від океану, через який розвиднюються “оррео” – традиційні галісійські сарайчики на курячих ніжках. Все це надихає на містичний настрій.

По обіді дістаємося “краю землі”, як прозвали мис Фістерре в старовину. Середньовічні пілігрими тут спалювали свій зношений в дорозі одяг, а зараз багато знаків просять сучасних пілігримів цього не робити заради екології. Отримуємо окремий сертифікат про проходження “Шляху Коста-да-Морте”, написаний галісійською мовою.

Відпочиваємо на пляжі, насолоджуємося морепродуктами та відмінним іспанським вином. Ми заслужили!

32 км, +1000 м

Зранку на приватному бусіку з причепом дістаємось Сантьяго-де-Компостела, де здаємо велосипеди в прокат та звідки їдемо додому.

Перед від’їздом варто прогулятися місцевими крамничками, Сантьяго пропонує безліч сувенірів, в тому числі небанальних. Наприклад, одним з таких може бути мигдалевий торт Сантьяго.

На останок можна заглянути на площу перед Собором та ще раз порадіти за всіх, хто дістався Мети!

2 години

Сантьяго / SCQ